Цепь. О парафине и других твердых смазках

Канифоль это смесь каких то там кислот и все такое. К воде не устойчива. Зачем ее в парафин додавать?

Как это не устойчива... вообще не растворяется.

DesignerMM
Даже вики кажет, шо не оч. И лаки на основе канифоли сугубо декоративные.

Далеко не все кислоты водорастворимы. Канаифоль от воды немного набухает, в случае лака пропускает воду к поверхности на которую нанесена, но водой не смывается.
И в количестве единиц процентов её устойчивость к воде не очень важна.
Литиевое мыло к воде тоже неустойчиво. Но литол в парафин добавляют и всё нормально работает.

для некоторой пластичности. а что даст канифоль - хз.

пардон, ви в курсі, що каніфоль використовують (чи використовували) для захисту бочок з чорної сталі, в яких бродило сусло на квас ? Тобто каніфоль не тільки стійка до води, а навіть до продуктів органічного походження.
Просто треба вияснити, чи це з неї така чорна фігня випадає, чи це з воску з парафіном при їх контактові з каніфолью.. Треба хіміка-аматора залучати..

У меня в сарае шмат канифоли помутнел и стал липким от сырости. я хз ваши цели.

А в сарае не могло біть испарений каких-то растворителей (бензин, спирт, скипидар)?
От воды канифоль мутнеет, но не размягчается.

тут в мене назрів проміжний результат: після парафінення з каніфолью (описано вище якою) ланц проїхав 600 км - легкий шелест при натисканні на педаль. Ланц той самий, що попав під дощ. Завтра його зміню, на черзі ще три ланци, які були з ним одночасно парафінені. Якщо результат повториться хоча б два рази - треба буде дослідити каніфоль грунтовніше.

Итог использования парафина, думаю что это не рекорд, но......
Цепь прошла до растяжения 120,6 мм. - 5600 км......
Отак.....

в экстремальную жару (33-35 в тени в посадке, например) пробег до писка уменьшился и на эвридее составил что-то около 230-260км. На шоссере же я выезжал в конце дня, после 18 часов и накатал уже около 450км.

завершив епопею катання на суміші парафін-віск-каніфоль.

В попередньому дописі я вказав, що в запасі для проїзду є ще три ланцюги, які були парафінені в цій експериментальній каніфольній суміші.
Так от, з них на першому я проїхав десь 170 км, потім велосипед попав під проливний дощ, але велосипед просто стаяв під дощем. На скільки там намокнув ланцюг, я оцінити не міг, дощ лив хвилин 20, дорога перетворилася на ріку з тротуарними берегами, тобто води випало добряче.
Зразу після дощу я сів на велосипед і поїхав. Шуму, звичайно, на мокрому ланцюгу не було. На завтра ланц ніби висох і їхав також безшумно.
Десь на першій сотні після описаного дощу став відчувати на слух легке порипування ланцюга при сильному натискуванні на педалі (типу на підйом-розгін). Звук був без писку, а саме таке собі тихе рип-рип.. Спробував збільшити силу натискання - гучність звуку трохи зростала, зменшував силу - звук пропадав. Я оцінив це як незагрозливе для подальшої їзди і продовжував їздити аж до 360 км загального пробігу. Характер звуку під кінець трохи змінився - посилився при помірному педалюванні. Тут я вирішив не тягнути "кота за хвіст" і поставив наступний ланцюг.
Цей ланцюг попав під легенький дощик на 240 км. Що характерно, рипіння при навантаженні почалося десь після першої сотні, але було тихе і виникало під навантаженням. Після цього дощу рипіння не змінило своєї інтенсивності і при помірному тиску на педалі (для швидкості 22-25 км по рівному асфальту) про себе не давало чути, тільки при підйомі на "кардані" з'являлося, але не голосно. Так на такому фоні я доїхав цим ланцом до 350 км і вирішив, що каніфоль таки має якийсь вплив на мащення ланцюга, адже без неї, коли ланцюг попадав у воду (під дощ), до мишачого писку я проїзжав 30-50 км. Далі їхати не було можливо, навіть при легенькому натисканні на педалі - ланцюг не просто голосно пищав, він дзвенів!.. А тут два ланцюги після капітального замочування мінімум на 30 хв, спокійно виїзжали за сотню км без явного напрягу. На мишаче пищання не було навіть натяку, хоча з'явилось тихе порипування, яке мало залежало від води, а просто помалу наростало з величиною проїзду ланцюга..
Найцікавіше трапилось з третім ланцюгом,вселило якесь сподівання на подальше парафінення з каніфоллю. Поставив ланцюг, проїхав 70-75 км і попав під сильний дощ, на ходу. Лило, як з відра, я їхав в плащі, середня шв 12-15 км, їхав десь хвилин 40.. Ну, думаю, не пощастило накататись на сухому лацюгові, прийдеться завтра-післязавтра ставати до чергового парафінення, бо "на носі" вихідні, там не одна сотня планується, а тут - все не просто намокло, по ідеї ( за безканіфольним досвідом) мало б все вимитися до дзеркального блиску, так було вже не один раз. Після такого дощу і 10 км не виїзжав до безперервного писку.
Зранку встав, подивився на лац - так і є, іржа вже вчепилася ланца, в районі касети він набув характерного оранжевого кольору..
Ех, нема часу, їду 25 км ( бо треба), а там, якщо не запарафіню цей ланц, то візьму один із попередніх, вони ще не пищать.. На привеликий подив, ланц не тільки не запищав, а навіть не зарипів!.. Перша сотня, друга, вже третя пішла після дощу - ланц, як свіжопропарафінений - ніякого шуму, перемикається відмінно, при збільшенні навантаження - не рипить!..
Дива, тай годі..
Невже це ефект від "дощування" каніфольного парафінення?..
Бо складається враження, що сталося щось, що може зробити такий же фурор, як парафін проти рідкого мастила.
Принаймі, в мене зараз враження такі, як після проїзду після першого парафінення.. Очам не віриться..

Voyutichi, висуну теорію, що каніфоль сидить у парафіні кристалами. Поміж ланками, роликами й валами. Коли йде навантаження на розтягнення — густий парафін не витікає, але після певної межі все ж втрачає форму і витискається. Ланки б мали тертися одна об одну, жорсткі матеріали, може через плівку яку змазки у ліпшому випадку…
Та вони не торкаються і не задираються, бо там може застрягають між ними кристали каніфолі, яка м’якіша за матеріали ланок, але все ж не настільки, щоб витиснутися як масло чи парафін. Може кристали формуються приблизно однакового розміру, може просто механічно подрібнюються, а згодом знов наростають — та між ланками можуть працювати як імпровізовані мікрокульки підшипників. Може при певній величині кристалів каніфоль стає важко механічно руйнованою.

Парафін та віск здається водонепроникні. При потраплянні води вони її навіть може з себе вичавлюють при механічній деформації. Каніфоль же ж при намоканні розбухає — тобто, при дощі вона може ущільнювати місця з’єднань на якісь промілле. Вода тоді може не потрапляти поверхневим натягом у місця ущільнень, які були …не знаю терміну — розвальцовані, чи як. При висиханні й відводі вологи з такої пластичної змазки з твердими вкрапленнями, обсяг змазки стає попереднім і або знов набивається у місця тертя, або ж просто береже свій запас надлишковості, який був би просто вигнаним-витесненим у просту суху погоду.

Якщо так, то можна експериментувати з іншими доволі хімічно інертними кристалічними речовинами невеликої жорсткості чи температури плавлення. До речі — може під тиском у локальних точках контакту каніфоль й оплавлюється (тиск, нагрівання, може термоізоляція в парафіні, і не встигає відвестися тепло від кристалу, мені невідомо, наскільки парафін теплопровідник). Варто ще подивитись на те, що топиться просто паяльником у рідини.

P.S. Якби була б така супер-можливість, то її б використовували на заводах. Сам катаю на заводському мастилі. Вочевидь, щось на кшталт воскування ланцюга …чи затратне надто, чи має якийсь недолік …може у довгій перспективі.
P.P.S. Знайдіть хіміків, фізиків, матеріаловедів. Вони можуть пояснити і порадити щодо цих явищ. Може щось і розробите-вигадаєта власне. Ще раджу знайти елементарного мікроскопа чи хоча б лінзу на фотокамеру чи телефона — їх можливостей має вистачити для спостереження змін у змазках. Бо що парафін, що каніфоль — навряд працюють хімічно з ланцюгом. Тут більш фізику речовин треба досліджувати.

Крім того, каніфоль же ж так і використовують при пайці - від окиснення контакту перед пайкою. Ну а іржа — це ж окис.
Тож може на рахунок хімічної інертності я перебільшив. Можливо вона ще й діє як антиоксидант чи антикаталізатор процесу іржавіння. А може просто як губка вбирає вологу. Може й усе одразу потроху.
*Ну й мене тут налаяли, що каніфоль не кристал, а смола, кераміка. Тож де з термінологією помиливсь — перепрошую.

Формуйте групу.
Ведіть записи.
Треба більше дослідів. ®

Интересно, а кто-то пробовал растворять в парафине поликапролактон? (модельный пластик, известный как "полиморф")
Он скользкий наощупь (хоть и чуть менее чем фторопласт), температура плавления в районе 60 градусов, и адгезия к металлам хорошая.