Маршрут Ворохта-Буркут-Кляуза Балтагора і Перкалаб-Устеріки-Ворохта
http://www.gpsies.com/map.do?fileId=engtwtizgdzioevwДистація 200 км, 3,6 км підйому та 3,6 км спуску.
Мета - побачити кляузи та проїхатись чарівною дорогою до витоку р. Чорний Черемош.
Кляуза це гідрологічна споруда для акумулювання води та контрольованої подачі у шлюзи для транспортування деревини або плотів по річці.
http://briz.if.ua/7394.htmВажливою умовою була хороша погода. Якщо буде дощ то дорога буде непроїзною, а також Черемош буде переповнений та перетинати його буде небезпечно.
Тільки на другий раз склалася сонячна та спекотна погода. Але у Буркутах вночі прогнозували +8*С, вдень у Ворохті було до +25*С.
Ночівлю я не планував, штурм Черемошу у стилі ohuivchego terminatora без зайвих речей.
Прибув о 6.10 у Ворохту. Традиційно у будиночку біля траси снідаю.
Мій ровер. Переднє колесо 28", бо 26" ще не відремонтоване. Швидкостей 2 шт. з передаточним 1,9 та 1,5.
У лісі багато грибників. Незамітно підіймаюсь на перевал, швиденько злітаю униз.
Ось і поворот на Буркути.
Асфальтована дорога закінчилась одразу за поворотом. Страшена пилюка від машин.
За с. Зелене пройшов фейс контроль у прикордонників. Переписали мій паспорт. Далі дорога мокра навіть у спеку
Черемошський каньйон звужується
Підтвердження адекватності велосипеда у цій місцевості
Реве та стогне Ч. Черемош
Доїхав до Буркутів. Для роверів був вказівник на джерело та нах*й з пляжу ))
Дуже смачна вода, пригадує смак Миргородської
Мінералкою не зловживав, бо минулого разу шлунок добряче закололо від півлітри.
Перший брід. Знімаю білі шкарпетки )). Рибалки навколо ловлять форельку.
Перемикаю ланцюг на 1,5
Казкова долина Черемошу
А це ділянка дороги. Перед цим я зрозумів, що сухе взуття це довго та нудно. Сміливо у воду!!
Заїзд на "земну" дорогу
Йдемо (іноді їдемо) далі
Сонце палить, річечка прохолодна - краса!
Іноді дороги були ідеальні
Тут колись на кожен переїзд був свій місток
Якщо їдете по річці, уважно дивіться та шукайте де заїхала машина, щоб не протопати зайві 100-200 м. Ріка перетинає майже кожні 500 м дорогу.
Зустрів групу туристів. Керівник спитав мене "чи не заблукав я?". Інші учасники групи були якість похмурі ))
Далі я зустрів туриста одинака, ми любязно поспілкувались, я повідав йому свій маршрут. Пішоходи там ходять або у резинових чоботях або у шльопанцях.
Почалися лісові болота
Це дорога, нам прямо!
Якщо лісовоз не проїде через місяц, то вже не знайдеш куди
По такому вже можна їхати
Будиночок лісника був відкритим. Мабуть кудись пішов. Я тихенько проїхав.
Ще одне джерело (їх ще більше ніж фото). Це схоже на Поляну Квасову
Покинуте поселення. Урочище з натяком ))
Тут кладязь для біологічних досліджень
Майже цілий місток. Перехожу.
В цілому було важкувато, тому що ровера прийшлося нести і по воді і по землі де кущі. Заходжу у воду та трохи хитає від втоми. Одного разу підслизнувся та присів набік, на щастя смартфон був у іншій кишені. Далі пересувався повністю мокрий.
Колись сама велика кляуза Лостун 225 000 м3 води
Ще одне покинуте поселення. Колись тут було світло навіть.
Час швидко плине, але як співає Тартак
"Над жовтим житом нависає блакитно
Небо прозоре – всміхається привітно.
Це небо пухнастими хмарами забито,
Бо це наше літо.
І я раптово щось у грудях відчуваю,
Полізу вгору – на все горло заспіваю!
Сон Ц П Ч,
Річ К Т Ч,
Влітку на вулиці так гаряче!"
Майже автобан
Покинута прикордонна застава
Рухаюсь далі
Кляуза Балтагора
Води майже не видно
Вже 18.00, починаю хвилюватися.
Друзі, увага на маршрут!
Якщо йдемо прямо по річці, то дуже захаращено. Мабуть наступного разу без ровера там пролізу.
Якщо їхати по дорозі, то через 2 км попадем прямісенько на румунський кордон (про що наголошує іржава радянська табличка ("Стой!","Ahtung!"). Там познімають останні бронзулетки
http://petrov.com.ua/GoldCalf/pages/67.htm - краще не випробовувати долю!
Тихою сапою чапаємо вліво вздовж струмка. Тут тропа люб`язно прокладена кабанчиком та зайчиком. Піт тече градом, вздовж струмка не пройти - прийдеться лізти вгору. На полонині верхове болото. Мля, ще цих пригод не вистачало!
Вилізаю з болота, підіймаюсь ще вище. Вже видно людські дороги.
Якісь кульки на дальній горі
Йду до кляузи кронпринца Рудольфа. Тут сидять рибалки та купальщики-нудисти
Озеро кляузи
Чужі члени заважали зробити фото кляузи повністю
Я дуже поспішав. На радість був схил донизу. Дорога каміння з пилом. Вібрація була така, що ліхтарик розкрутився, прийшлося примотати мотузкою. Щоб встигнути на поїзд середня швидкість повинна складати 18 км/г. До Устеріків йшов впевнено. Як повністю сіло сонце швидкість впала до 15 км/г. За день було мало вжито: 3 бутерброди, 200гр. халви та 200гр. печива. Але халва вже не лізла. Попереду був перевал. На середині підйому сів акумулятор - я приїхав ((. Краще брати з собою додатково ліхтарик на лоба. Потрохи підіймаюсь та спускаюсь. На перевалі ходять білі холоднючі хмари, промерзаю навіть у штанях та курточці. Руки трясуться. А що буде, якщо вокзал у Ворохті закритий, це ж буде *іздець! Спізнився на поїзд на 1 годину.
Вокзал відкритий, за вікном гуляють на все горло весілля
. Все одно засинаю до ранку.
Далі своїм ходом до Яремче 30 км та поїздом до Франківська.
Вход
Регистрация
