Цитата:
А у меня вопрос! Где конкретно заложен дефект в переключателе турней? И что с ним вообще не так, кроме того что это самая нижняя линейка у шиманы и соответственно воспринимается по мнению интернетов как днище.
А так же сколько конкретно ходят звёзды шимановских трещёток, по сравнению с допустим звездой от торпеды? В километрах.
Не бачу сенсу сперечатися й офтопити про те, що й так зрозуміло: один інженер у шимано розумніший за нас обох взятих, і чудово знає як зробити так, щоб деталь зламалася саме тоді, коли це потрібно.
Та все ж один раз спробую пояснити.
Щодо того, скільки ходять… зірка для торпедо, калена, мала при порівнянні міцність більшу, ніж десь 3-4 з 5-6 піддослідних шиман. Ті 2 були з дорогого мегатопчику. Просто звичайна стара зірка до ХВЗ …якщо не помиляюсь — коло 32-34 HRC.
Питання не в тім, чи в Шимано не_можуть робити якісно, чи совєцькі технології типу рулять. Жодне з обох не є правдою. Просто в Шимано не бачать сенсу робити на дешеві і рядові компоненти з додатковими витратами і собі ж на гірше — менші продажі. Крім того, треба ж якось продавати за якісь переваги топові компоненти.
Тому в певному сенсі — якась самопальна українська чи китайська дешева зірка, яка чи калена, чи цементована, як ще оброблена …та хоч з високим вмістом вуглецю, навіть нехай чавун буде — матиме більші експлуатаційні характеристики і буде міцнішою за шиманівську хоч удвічі дорожчу. Просто коли ти купуєш Шимано — ти платиш за бренд. А на залишок — що там доведеться з деталі. Воно може бути якісно обробленим металом, та це ще не означає, що сам метал не розрахований привтомитися чи стертися через певний, дуже короткий проміжок. Та й Шимано теж же ж мають на чомусь економити, щоб продавати дешеві запчастини. Зручним виходом виявився дешевий м’який метал. І станки на виробництві довш працюватимуть. З точки зору виробника — це win-win.
Скільки проходять зірки трещіток і ХВЗ? Коли деталь удвічі міцніша, і не руйнується сколами — це не удвічі довш. Це взагалі не порівнювано. Бо йде інша логіка механіки — одна деталь розрахована на службу у переважно необслугованому велосипеді, інша ж є розхідним матеріалом, який треба змінювати чи не за регламентом ТО.
Якщо ж так вже кортить почути якусь цифру, то закладіть, там знаю - скромних № кілометрів на рік, і помножте на кількість років мого вела. Фото зірок теж для вас доступне, можете подивитись і проаналізувати. Та зірка, яка мені трапилась (походження покрито таємницею) — не підлягала руйнуванню від перезавантажень узагалі. І зносилася лише трохи у місцях тертя роликами, здебільшого на дні пазів. Тобто, якщо її відчистити, надягти нового ланцюга — вона б проходила б ще два, а може й три терміни такої ж експлуатації, як відходила. Нагадаю, вона ходила 2 десятиліття. Якщо ж подивитися з точки зору виробника — це явно overkill. Шимано не має сенсу робити щось дешеве, що б ходило довш за рік, максимум 5.
Якщо ж порівнювати малі зірки з кількістю зубів менше 16, і дати одній твердість у 18, а іншій у 34 — то перших знадобиться зовсім не дві, бо буде перевищуватись просто певна межа руйнування металу на верхньому зубці, і він стане пливти як рідина, особливо на місцях коло початку тріщин …м’які зірки просто будуть не стиратися, а руйнуватися від деформацій. І перших може знадобитися десь штук 6 замість однієї другої. Тому мені важко повірити що дешеве від Шимано — не лайно. (вибачте на слові) Можу навіть заспокоїти
godspeed тим, що не лише в турнею така проблема, а й у виробів на кілька голів вище. Воно все дно, порівняно з тим, як мало б бути: політику зараз диктують маркетологи, а не інженери. Хочете інженерно сконструйованого велосипеда — про це Кіса писав цілі талмуди на десятки сторінок, це такі старі велосипеди як Україна. Звісно ж, у нормальній доведеній реалізації, а не індо-китай.
Якщо ж по темі крім зірок у сферичному вакуумі: перемикач можна зробити з м’якої сталі, яка м’ятиметься, стиратиметься, іржавітиме, тощо. А можна зробити металеву частину з якоїсь сталі з додаваннями, обробками чи покриттями, які нададуть їй властивостей не іржавіти, не так сильно стиратися, не бути гнучкою а твердою, або ж навпаки — бути як пружинна сталь чи залізна лінійка, які як майже не бий, а вони повернуться до своєї запам’ятованої форми.
Проблема в тім, що знову ж — не з лайна робити великому виробникові у бюджетному і середньому ціновому діапазоні немає сенсу. В нього й так є репутація,
і його й так купуватимуть. А коли нарікання на те що здохло зашвидко — завжди можна ж з’їхати на те, що купили найдешевше. Маркетинг любить змащення грошима. Так і котиться снігова куля в Шимано, на наркоманах які на голці.
Тому якщо вже повертатися до питання, де ж закладений дефект — повертаємося до самого початку відповіді про хитрих інженерів: а він невидимий. Щоб його побачити, треба щось ліпш за напильник та слух.
В цьому й уся краса та геніальність: зробити свою ж підробку. Ви ж не помітили різниці в українських монетах до 2010-тих і після них? Так ото ж-бо й воно. Вигляд нині ще не означає, що уся монета вам буде відлита з кольорового металу. То й Шимано також робить собі обережненько так свої власні дешево-китайські підробки. Вони обережно оброблені, запаковані, мають товарний вигляд і низьку вартість. Їх хочуть, купують, вони спочатку класні, а потім не дуже, і їх хочеться все більше і більше…
Тому бренд — це інколи може й бути антипоказником якості. Тієї, справжньої, яка не на перший погляд.
Боротися з цим можна лише купуючи продукцію, яка показує справжні марки сталі та інженерні нудні показники (ряд, не одну велику цифру на упаковці), а не маркетингові казки та огляди авторитетів, які взнали, що „знов винайшли велосипед“ ©