Отже, виконав маршрут довжиною 173 км з набором висоти 1450 м за 11 год. 34 хв.
Перша спроба дорожних , суто асфальтних, подорожей, яку я сумістив з відвідуванням туристичного фестивалю , що відбувався у Національному парку "Гомільшанські ліси" під м. Зміїв. Відвідав старт мультиспортивних перегонів "Смугастий Race 2021" о 12-00.
Старт із скверу "Стрілка", на старті зустрічаю колег з іншої покатушки: Ольгу Оскар, Валерія, знайомих по ДЗД-шній тусовці, Аліну, Максима. Коротенька розмова на навколо туристичні теми, ділюсь з колегами своїми планами та дізнаюсь про їхній план подорожі на крейдяний стрімчак, отримую декілька цінних порад по проходженню бревету від колег - бачу їх щиру зацікавленність. Отримую смс від Віктора Pride2012 з повідомленням що його не буде на старті та побажання удачі в дорозі, дякую, Вікторе!
Отже, 7-00, "завіса здіймається" і "концерт розпочинається". Скеровую чітко на південь, стаю на широченний проспект Гагаріна на виїзд з міста. Смакую думки про соло-похід, це щось віддалено схоже з медитативною практикою. Кофри заповнені всім необхідним на весь період подорожі: вода, їжа, речі, до крамниць по дорозі заїжджати не потрібно , коротше, повна автономка, і це мене радує. Траса..., якість дороги до Зміїва можна сказати посередня, так, це безумовно треврде покриття, проте напливи, ямки - все в наявності, простору за роздільчою смугою края дороги майже немає, трохи є відчуття, що граєш в рулетку з автомобілями, які проносяться стрімко обганяючи, хто забирає метра 3 в сторону від велосипедиста, а хто взагалі не обтяжує себе і подібним, і шурує по своїй траєкторії не змінюючи, ба більше - дехто навіть вважає своїм боргом посигналити, мовляв велосипедисти геть розпоясалися, по дорогам, бач, їздять... Пів дороги намагаюсь прийняти реальність, починаю пригадувати як у Норвегії чи Ісландії машини об'їжджають велосипедиста повністю виїжджаючи на зустрічну смугу, тобто виконують обгін велосипедиста повністю аналогічно тому, як здійснюють обгін іншого авто, і мені здається що це ж так просто і очевидно, чому наші так не роблять, підіймаю очі догори, ніби дублюючи своє запитання в небо, і продовжую рух. За Зміївом звертаю з траси наліво, в сторону культового місця харківських велотуристів - "Зміївських круч", я тут вперше - оглядаю фантастичний вид на річку Сіверський Донець, дубовий гай, в повітрі вже злегка вловлюється осінній сплін, в кольорі рослинності присутня жовтинка, вже можна починати ставити в навушниках сумних пісень про осінь) Тут знайомлюсь з групою байдарочників які сплавляються комерційним дводенним маршрутом і вийшли на гору помилуватися видами за порадою свого керівника, обмінюємось новинами і рухаюсь далі на туристичний фестиваль - хочу не проґавити початок мультиспортивних перегонів "Смугастий Race 2021" о 12-00. Це виявилось зовсім поруч, просто спустився з пагорба і вже на місці. Знаю, що на кпп велосипедистів пропускають безоплатно, тому проїжджаю не пригальмовуючи, і одразу поринаю в теплий і ламповий світ туристичних тусовок, як не крути, а туристи одразу вирізняються від звичайних відпочиваючих на березі ріки, з'являється повне відчуття, що ти в стані своїх, аура, атмосфера, намети, похідні меблі, ватри, димок, в казанку кипить каша, тихий родинний відпочинок, компанії старих друзів, все тут кльово і огортає тебе самого твоїми спогадами з походів, і от співпадіння, мене впізнають Аліса і Павло, знайомство 12 річної давнини по зимовому походу в Крим, бачились всього лиш раз в житті, але Аліса мене впізнає і кличе по імені), секунд 10 вдивляюсь в обличчя, і також їх згадую - тепла і приємна зустріч підіймає настрій:) Вони також приймають участь в перегонах, в пішохідному класі. На старті зустрічаю Арину , чемпіонку з минулої покатушки на три водосховища, команда якої, забігаючи на перед, зрештою виграла перегони Смугастого Рейсу 2021:) , а також Олену Григор'єву, яку знав заочно, як я зрозумів, вона також перемогла в класі ЧЖ, а Арина в класі ЖЖ. В таборі кипить приготування, дух змагання і позитивні вайби зашкалюють. Фіксую кадри для майбутнього відео-дайджеста, намагаючись не відволікати учасників від приготувань. Природньо , що мої симпатії розташувались на стороні моїх знайомих - Арини Федосеєвої, Олени Григор'євої та Аліси з Павлом, отже вболіваю за них. Вступне слово організаторів, пролог у вигляді 500 метрового запливу учасників по Сіверському Донцю, і от вони застрибують на свої велосипеди і поспішають вперед, здобувати КП та долати етапи які вигадали для них організатори, а я відправляюсь далі у своїх справах, досліджувати офіційний бреветівський маршрут. Домовляємось перетнутися з Настею, яка зучора гуляє на фестивалі і в цей час катається на ровері десь неподалік, дружня зустріч на кпп фестивалю, розмови хвилин на 20 і повертаюсь на свій маршрут. Попереду ще 113 км асфальта. Рухаюсь на Захід, за Зміївом дорожне покриття стало ідеальної якості, проте ментальна проблема в голові водіїв залишається, стиль обгонів все той же. До повороту на Мерефу, оскільки особливо не поспішаю, дозволяю собі заїжджати в сторону від маршруту , слідучи вказівникам: на джерело біля церкви (500 м від дороги), та в кінський клуб попри дорогу, на будівлі якого написано "комуна Нестора Махно". Також на цій ділянці перше КП "Соколово", тут обідаю на лавочці. Поворот на Мерефу, повертаю на Північ, дорога знову посередня, трафік збільшується, потроху накочується втома. Доречі, маршрут, можна сказати, грамотно спроєктований, першу половину дистанції більшою мірою шлях йде до гори, а от після першої сотні, мені здалось, було вже більше спусків. Під Високим між 90 км і 100 км почуваюсь вкрай виснажено, можна сказати що це був самий критичний момент заїзду, чи то давно не катався, чи недостатньо поповнював енергію їжею, чи то асфальт так виснажує, чи швидкість, а швидше за все усе разом, то ж спокуса повернути за Пісочином направо в сторону Харкова зростає до неймовірних розмірів. Заряджаю їй під дих, і доки вона не оговталась - рішучим рухом вивертаю на Захід, на Полтавську трасу, підсилюю ефект музикою поважче у навушники. І такий собі "головне не оглядайся назад, головне не озирайся..." Спрацювало) Поки вона оговталась, я вже працюю на пульсі в сторону Києва, широченне узбіччя, валю на всі гроші), тут вона переходить на світлу сторону сили і починає нову пісню... "згадай про дівчат в купальниках на старті смугастого рейсу"... ну тут я почав вкручувати ще запекліше, з'являється тверде усвідомлення - маршрут повинен бути пройденим повністю:) Крім того, в чаті мій друг Костя на електровелосипеді, висловив бажання здійснити операцію "перехват" і виїхати мені назустріч, на підтримку. Я не проти, розміщую свій маячок, і от вже утворюються два односпрямованних вектори, підримка друзів надихає, настрій чудовий, працюю далі, Смородське, Бермінводи, Сумська траса. Сонце котиться за небокрай, їду прямо йому назустріч, проте низьке сонце вже не сліпить, а приємно обтікає все навколо променями, назустріч проїжджає багато самотніх та у невеличких групах шоссейників, які повертаються із своїх покатушок, майже всі вітаються помахом руки. На Сумській трасі Костя ефектно обганяє мене, радію зустрічі, сміємось:) У Червоному Куті звертаємо направо, на Дергачі, і вже під нічним фантастичним зоряним небом у повній тиші котимось поміж ланів... Краса! Подекуди нічну тишу розриває звук поодинокого авто, що розрізає фарами темряву, ми бачимо і чуємо його заздалегідь, і перебудуватись в колону для роз'їзду не складає труднощів. Дорога бажає бути кращою, ригідна виделка передає всю силу удару на кисті рук коли залітаєш в яму, але близькість дому надихає не звертати увагу на ці нюанси. Дергачі, перекус на лавочці, доїдаємо пижіки, якими я запасся для відновлення енергії, далі ідеальна дорога на Черкаську Лозову, тут беремо по пляшечці 0,5 кваску у кіоску, і закочуємось в П'ятихатки. Тут останній на сьогодні привал у класичному вело-місці , на лавочці біля кулиничів, проголошую тост "Щоб неправда помирала, щоби правдонька жила!", випиваємо наш квас, і стаємо на велодоріжку. Ще за традицією вечірніх покатушок на велодоріжці, завертаємо на меморіал, тут звучить піднесена симфонічна музика - бере за душу, вимикаємо всі ліхтарі на вело і хвилин 10, впродовж 2х композицій, сповнюємось думок кожен про своє, мовчимо, відпочиваємо. І от останній ривок по місту, майдан Свободи - фініш! Фіксую точку на маршруті, який склав 173 км. Дякую, Костя, що був зі мною останні 53 км маршруту! Усім чірз та до зустрічі на маршрутах!
Тут відео-дайджест про старт перегонів "Смугастий Race 2021":
Декілька фото з поїздки: